Кістки померлих
А у вас не виникає відчуття, що працюючи з деревиною, ви наче обробляєте, вживаєте кістки померлих? Воно (дерево) навіть в обробці веде себе, як (не скажеш, як живе, бо вже померло чи саме, чи вбили)... якось особливо, наче захищаючись від осквернення — то скидаючи свердло, то "випльовуючи" різець? Ми намагаємось, навіть коли ремонтуємо руків'я кухонних ножів, замінювати дерев'яні (стабілізовані, бо звичайні дерев'яні заборонені стандартами в закладах харчування) з них, на щось штучне. Взагалі, коли думаєш про рослини, розумієш, що вони жили на цій планеті, коли навіть нашого смороду тут не було. І може в них своя цивілізація, про яку ми нічого не знаємо, бо тупі. Це ж ви чули про найбільше дерево на Землі — "47 000 генетично однакових стовбурів на площі 43 гектари, з’єднаних єдиною масивною підземною кореневою системою" ?